1|2|3
СКРИПАЛЬ
Відкрив в останнє свій футляр, і лагідно узявши в руки
Так сильно він її кохав неначе голуб ту голубку
Беріг та пестив все життя і розмовляв і з нею
Одна душа у них була, та вже прощатись треба
Стиснувши міцно у руці, а в іншу взявши смичок
І вже дві ноти він зіграв та зупинився
Тиша...
«О скрипко моя, прийшов вже час,
Останній день з тобою»
І покотилася сльоза у скрипаля щокою
«Невже залишу я тебе, покину в цьому світі»
Старий задумався на мить і враз почав радіти
Піднявся витягнувшись вверх, один лиш подих взявши
Скрипаль мелодію веде як щойно закохався
Горить в очах вогонь палкий, та ще є повно сили
І вмить смичок із рук паде, а з ним маестро сивий
Кружляє знову вітерець, а та свіча негасне
Великий геній там лежить
За ним лиш скрипка плаче.
ВТРАЧЕНА ДУША
Блукають тіні мрій забутих, тут тільки страх один живе
Непереможний дзвін луна повсюди, щось знову втрачене святе
І крик і сльози і страждання, нема тут жалю і кохання
Нема надії і добра лиш крик душі яка сама
Одна однісінька блукає і сльози ллє не затихає
І чорні постаті кругом неначе звірі з вожаком
Голодні гавкають собаки, регочуть тіні з поміж мраки
І знову плач…
Нестихне навіть через вік, адже зробив великий гріх
І буде каятись ридати, і вічно сльози витирати
Та пізно буде вже тоді…
Україна в сльозах
Живеш ти досі Україно, крізь сльози, біль і чорноту
Живи, тримайся, наша ненько не дай себе в страшну біду
Тут ворог гнобить твою мову, брехня годує твій народ…
Криваве плем’я зверху стало, та нас воно ще не зламало
І люди гинуть за купюри за іномарки, процедури
І діти плачуть за татами, які пахають за горами
Щоб краще жить їм стало всім…
Та схаменіться мудрі люди як все покинем що тут буде
Залишим матінку свою, прекрасну землю як в раю
Та краще скинемо шакалів, щоб нас вони не обжирали
Проснемось, вставним з будніх днів згадаєм прадідів дідів
І заживемо всім на славу, бо Україна наша мама!
Білий птах кохання
Ти не дрімай, проснись кохання
Злети над пропастю, мов білий птах
Невже тебе зупинить час мовчання
Час ревнощів, розлук, пусті бажання
Криві дороги нашого життя.
Пробач за стріли, що влучали в серце
Так тяжко ранячи його
Та лиш щасливі ті моменти
Що зберегли в душі любов
Лети, лети безхмарним небом
Кричи усім, любов жива!!
Бо ще зарано просто вмерти
Заплутавшись в криві тенета.
Розвій в душі моїй печаль.
|
