1|2|3|4

Юнак блукав по вулиці...

Бруківка. Велике місто

шум і темнота.

Позаду залишилося життя,

Попереду - самотність і неволя.

Казатимете доля? ні, не доля,

вона б його не змусила до болю

для себе і для інших. Це душа,

Що долю зрадила, зів'яла, почорніла,


І кров'ю руки й совість забруднила.

Холодний дощ, брудна волога ніч,

І люди що його не помічають -

ідуть, ідуть, шепочуться, зникають

мов зграї наполоханих ворон...

1|2|3|4

Ти жалюгідний, тішишся дрібницями,

Шукаєш втіхи у чужих жінок,

Коли під серцем рідної дружини,

росте дитя - малесенький синок.

Ти жалюгідний, ниций і огидний,

хоча блистиш, мов камінь дорогий.

Душею грішний і нутром гнилий,

Ти викликаєш жалість, "дорогий",

бо ти не усвідомлюєш одне:

цей блиск - ніщо, цей блиск - пусте.

Жахає те, -

Що ти, - ще в ненародженого сина,

крадеш любов, міняючи на гріх

своїх утіх...

1|2|3|4

В твоих глазах - огромное море тепла,

И света так много что можно совсем растворится

Наполнена чувствами чаша любви дополна,

Я очень боюсь что душа может в них утопится.

Ведь я без души не смогу ни смеяться, ни плакать,

Ни верить рассвету, ни чувствовать солнца лучи,

Ведь я без души не смогу до конца напечатать,

Роман своей жизни - он холод и пуст без души.
Я так хочу поверить всем рассветам,

Я так хочу согреться от лучей,

И больше от вс

1|2|3|4

Я бачу очі, скрізь, кругом лиш очі,

Вони всі різні, - лагідні, сумні,

Холодні, теплі, чисті, добрі, злі,

Загублені, колючі і чужі.

Вони усюди, скрізь, у них - життя,

І різні долі, різні відчуття -

любов, ненависть, біль, гірка сльоза,

палюче сонце, щирість, доброта,

байдужість, заклопотаність, увага,

страх, егоїзм, гординя і зневага.

І самолюбство, відданість комусь...
Так говорила б вічно, та чомусь

з думок зникають погляди чуж

Я бачу очі, скрізь, кругом лиш очі, Вони всі різні, - лагідні, сумні, Холодні, теплі, чисті, добрі, злі, Загублені, колючі і чужі. Вони усюди, скрізь, у них - життя, І різні долі, різні відчуття - любов, ненависть, біль, гірка сльоза, палюче сонце, щирість, доброта, байдужість, заклопотаність, увага, страх, егоїзм, гординя і зневага. І самолюбство, відданість комусь... Так говорила б вічно, та чомусь з думок зникають погляди чужі, В душі і серці - рідні, дорогі, яскраві, ніжні, щирі, добрі очі, Близьких людей, - для нас вони пророчі - бо через них ми заглядаєм в майбуття, з їх допомогою будуємо життя. І в будь-який момент, в тяжкі хвилини, Коли душа болить, - а сліз нема, Загляньте в очі рідної людини, - Там ваші сльози, біль і гіркота.