1.А за вікном вже листя золотаве
І небо не таке вже голубе
І сонце не таке уже ласкаве
Лиш кидає свій промінь де-не-де
Й холодний вітер вже зриває листя
І ливень л'є весь день немов з відра
Де ж дІлось небо, голубе та чисте
Де ж дІлась та погода, тепла та ясна

2. І знову надворі холодні дощі
І сонця третій день уже не має
Цариця осінь розмалює вже дерева та кущі
І серенаду для морозу заспіває
А там уже й зима не за горами
Скоро сніг засипле все живе
І мороз, що в серенаді оспівали
Розмалює все віконечко твоє

3.Під ногами в тебе земля рідна
А над головою - небо голубе
По лівий бік - волошка квітне
А по правий - скоро рута розцвіте
Ти лиш поглянь як прекрасно на Вкраїні
Там жито, там калина, там твоя земля
Тут соловей співає, свої пісні калині
Тут журавель на хаті, захід сонця проводжа

4. Весна-дівчина чарує
Своїми барвами щодня
Любов та радість нам дарує
Дарує радості життя
Фіалки, проліски, тюльпани
Що аж наспівує душа
І якби мене спитали
Чим же люба ця весна?"
Я б сказала:
Сонце, роси, небо чисте голубе
Квіти, трави і натхнення,
що в душі моїй живе

5. Сьогодні небо натягнуло сіру свииту
А сад вдягнувся в золоте вбрання
Сьогодні кажемо "Бувай!" ми літу
Йому на зміну йде вже осінь золота
Несе з собою урожаї и фарби
Несе портфеля юній дітворі
А навкруги уже палають її барви
І барви ті - найяскравіші в дворі

6.Ти буваєш сумний, ти буваєш веселий
Адже настрій твій міняється щомить
То співаєш, танцюєш шалено
То серце твоє ние та болить
ого ж весь час не можеш веселитись?
Чого не заховаєш сльози у душі?
Чого ж не можеш увесь час ти посміхатись
Вранці, вдень увечорі, вночі
Чого ж ти знову плачеш, милий друже?
Чого жалієся на долю на життя
Мабуть рана у твоїй душі занадто свіжа
Ще довго буде плакати твоя душа
Та не хвилюйся, всі на світі рани заживають
Заживе й твоя колись душа
Раз на все життя і кактус розцвітає
І та квітка буде істинно твоя
Посвячено Аверину Єгору

7. Душа болить а серце плаче
І сльози все течуть з очей
Червоні і втомлені очі дівчачі
Є свідком тих недоспаних ночей
Чого ж мені так страшно раптом стало?
Чого не можу я ступити кроку вниз?
Квітка радощів життя чогось ураз зів'яла
А квітка щастя перетворилася на хмиз
І хочеться втекти, і хочеться кричати\
"Не йди, будь-ласка, не лишай мене"
Мабуть помру, а буду відчувати
Вічну любов до тебе, що в душі моїй живе