Po fig ( з укр. "по фіг")
Твого тіла
центром,
здається,
душа
має бути.
Твоїм
епіцентром
твоїх же
подій
атрибути.
Впорядкований
мозок
і пам"ять,
як рукою,
стерто.
Захищаюсь
брутальною
позою.
Мені по фіг.
Відверто...
23-тя
Ніж шкребе частинку серця,
ніби налите фарбою стигле яблуко.
Цвяхами забив всі вікенця,
заманивши спочатку пряником.
Зруйнувала мур власного замку
і сховалась в піщаних дюнах.
Перед тобою - майже незаймана,
гріхи причаїлись в трунах.
Ні подерта душа тебе не гребе,
ні - тим паче - біль мій.
Щоб мої очі не бентежили більше тебе -
в и й м и ......
С*кам на згадку
Я вкраду твою тінь.
Нічними стежками.
Вовчими зграями
буду бігти вперед,
щоби ти не наздогнав.
Котячою риссю.
Зміїною хитрістю
обведу тебе навкруг пальця,
доки палець не зламає вісь,
доки ти не захарчиш,
здіймаючи руки
до кам«яної стелі гаража,
де так добре
цмулити барбітурат,
розкурювати дівок
і ділитися братнім
з товаришем своїм.
Я вкраду твою тінь
від сонця.
Загорну в простирадло,
накрию їй очі
червоною китайкою.
Прощатися будеш?
Чи ти як зазвичай?
По-англійськи?
До речі.
В тебе добра кава.
І мама
Здобич Харона
Скрегіт пазурів
виносить мозок.
Невідворотно,
без права на повернення
Здаюся.
Заточені об кришталь,
гострозубі, сталеві.
Роздирають навпіл,
виймають Спогади:
миті, хвилини.
Розірвана плоть
має вигляд ембріона,
видаленого із хірургічною точністю
із лона матері-одиначки
засмаглою рукою
молодого практиканта.
Їх буде поставлено до черги
і відправлено
майже миттєвим повідомленням
адресату, ім«я якого
не розголошується.
І буде зараховано
до залікової книжки студента,
який „провалить" решту іспитів
своєї першої сесії,
і таки залишить бурсу,
назва якій — Життя.
А ще буде занесено
до Червоної Книги
із особливою припискою:
»аж занадто вимираючого виду".
І саме їх буде віддано
бурхливій річці Стікс
на довічне утримання
без можливості оскарження
у Страгсбурзькому суді…
… буде прив«язано камінь
до горла кожної секунди,
що несла в собі Код Запам»ятовування,
який тепер не видовбати
ні долотом, ні шляхом перезапису…
… причеплено могутню брилу,
щоб вони мерцями
синюшного кольору
стояли на мулистому дні,
як свічки, тільки
… догори ногами…
Дарунок
Затуляй ширмою вуха
і молися безликому богу,
притуляйся і боком слухай,
і тримай в кулаці тривогу,
і тіпайся-топися-тупися,
і гальмуй залежність крові,
і в моєму прихистку губися,
і травмуй мої вени спадкові,
і втішайся,і крий сміхом стіни -
замальовану клутку для хворих,
за якими - вмирущі хвилини
і як втечу оцінюють порух,
де в метеликах скорчена стеля
нахилилась до самої п"яти,
я обходжу твою пустелю,
огинаю по колу і вп"яте,
де закопчені мрією шиї
ланцюгами дзвенять уміло.
Я тобі там на згадку лишила
надто використане..своє...тіло..
*************
Тёмной ноченькой к синей реченьке
обниму тебя да за плеченьки
утоплю своё я сердеченько
чтоб не ныло в левом надреберье
и не слалось с губ поцелуями
обернись же ты речной рыбою
утоплю в реке утоплю его
(без розділових знаків)
Автор: Алла Пономаренко
