Тієї ночі я довго не могла заснути. Переверталася то на одну сторону, то на другу. Моя голова була заповнена думками, які не збиралися мене покидати. Я прокрутила весь наступний день - від того, як прокинуся вранці та до того, як пізно ввечері повертатимусь додому. Я намагалася думати про щось інше або взагалі не думати, але з кожною спробою, навпаки, поринала все глибше і глибше у світ мрійливих думок.
Мій пес у холодну зимову ніч вірно грів мої ноги на краю ліжка й тихенько посопував уві сні. Мій Робі, навіть не здогадувався, що я давно вкриваюся жовтими квітами у безкінечному полі під блакитним небом. А волосся грайливо крутилося від теплого весняного вітру. Очі ж наповнялися миром і красою. Обличчя грілося від променів сонця, мабуть, воно ще довго світитиметься.
Я так явно відчувала, як під босими ногами тріскають маленькі гілочки у траві, що вже зовсім повірила, що я там... Напевно, ніщо у світі не принесе стільки тепла і спокою як подих свіжого повітря весняного ранку. Вдихнувши ще раз, я заплющила очі і повернулася у ліжку. Лежачи на спині, я дивилася у небо, думала про те, що втрачаю за горами роботи. Але тут, у моєму мрійливому світі, все так, як я хочу. Це тут я не бачу красивих птахів, тут вони кружляють перед моїми очима. Вони так тішать мою уяву, душу... Мовби бачу себе вільною пташкою, яка летить, куди їй хочеться, і робить, що їй заманеться.