Моя самотність мій вирок,
Моя віра, мій рятувальний круг,
Інколи все, що довкола душі моїй немило,
І не рятує ні кохана, ні друг,
Не рятує нікотин, не рятують пісні,
Коли довкола холодні думки,
Кружляють, мов сніг,
Рятують лиш рухи ручки й руки,
Що залишаючи на папері сліди,
Скидають тягар з серця й душі,
Вони закликають: « Лети!»
А соціум запевняє: « Мрію лиши..»
Зрозумій важливо лишень,
Вміст твоїх кишень,
Однак я знаю, є люди інші,
Які цінують, любов, цінують вірші,
І я відчуваю крила немов,
Чую голос надії посеред мертвої тиші,
Не зрозумію, світ експеримент чи кіно,
А ми в ньому актори чи піддослідні миші?
|
