Я намагаюсь сама збагнуть,
І намагаюсь тебе навчити ,
І осягаю одвічну суть,
Що промінь сонця - іще не літо.

Вдягаю плащ, і виходжу в двір,
В душі вирує нестримне море.
Я розумію, і ти повір,
Що навіть сльози - іще не горе.

Кругом самотність і тиша німа,
Але надія у серце стука
Я вже давно розумію сама -
Далека відстань - ще не розлука.

Безкрає небо хмуриться знов,
В обличчя суне сердитий вітер.
Оберігайте свою любов,
Бо легше втратити, ніж зустріти.

Стою задумана у пітьмі.
Вдивляюсь мовчки у неба просинь
І все здається простим мені -
Холодний вечір-іще не осінь.